Історія коледжу

25 липня 1930 року Харківський окружний виконавчий комітет на своєму засіданні ухвалив: “Приймаючи до уваги надзвичайно важкий стан з постачанням округи середньомедичним персоналом, що в зв’язку з приєднанням до Харківської округи Куп’янської та Ізюмської, цей стан набуває ще більш уваги і ставить під загрозу соціально-культурне будівництво округи в галузі охорони здоров’я, вважати за конче потрібне поширити мережу середньомедичних учбових закладів по окрузі….

Доручити Окрінспектурі негайно приступити до організації медтехнікума в м.Ізюмі на базі районної лікарні, притягнувши до роботи по організації учбового закладу лікарський персонал і педагогічних робітників району, зважаючи на загрозливе становище з середнім медперсоналом…”

Вже у вересні 1930 року перші 30 чоловік стали навчатися в Ізюмському медичному технікумі. Першим його директором став Рудяк Кирило Мойсейович.

Слід відзначити, що для тих часів технікум мав нове двоповерхове приміщення з світлими аудиторіями, своїм віварієм, їдальнею, просторим спортзалом та анатомічним музеєм.

Вже в 1936 році випускники навчального закладу ліквідували нестачу кадрів у медичних закладах Ізюмщини їх стали направляти на роботу в інші області України і всього Радянського Союзу.

Велика Вітчизняна війна не тільки припинила роботу фельдшерсько-акушерської школи, але й круто змінила долі її випускників, викладачів та учнів. Вже на початку липня 1941 року весь випуск того року і ті, хто не закінчив навчання, були мобілізовані на фронт. Разом зі своїми вихованцями там же були практично всі викладачі. Всього фронтовими дорогами пройшло 230 випускників ФАШ, понад 200 з них були нагороджені орденами і медалями, а випускниця 1941 року Гоцуленко Євгенія Василівна стала Героєм Радянського Союзу (на весь СРСР таких було 6 чоловік).

Ще продовжували гриміти залпи війни, а постановою Харківського облвиконкому від 25 серпня 1944 року передбачалося негайно відновити роботу Ізюмської фельдшерсько-акушерської школи. Для навчання був виділений напіврозбитий будинок по вул.Свердлова, 79. Учні та викладачі своїми руками, освоївши будівельні спеціальності, привели в належний стан приміщення.

Минали перші післявоєнні роки, поступово налагоджувалось життя. В 1954 році навчальний заклад було перейменовано в медичне училище.

З роками зростали кількість учнів та вимоги до навчального процесу.

В 1966 році медичному училищу було передано хоча і старий, але значно просторіший будинок по Старопоштовій вулиці. Знову була реконструкція і самовіддана праця учнів та викладачів.

У ці ж роки був збудований гуртожиток, що дало можливість розмістити більшу кількість приїжджих учнів, а також збільшити число аудиторій.

Зважаючи на вимоги часу, на реалізацію положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України, колективом навчального закладу була проведена велика робота по наданню училищу статусу коледжу. В березні 2005 року наказом Управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації Ізюмське медичне училище було перейменоване в Ізюмський медичний коледж. З цього часу розпочинається новий відлік в історії навчального закладу.

Директорами Ізюмського медичного коледжу були:

1930-1941 рр. – Рудяк Кирило Мойсеєвич

1944-1956 рр. – Усенко Олена Олександрівна

1956-1962 рр. – Овсяннікова Надія Володимирівна

1962-1965 рр. – Світто Зоя Олексіївна

1965-1977 рр. – Цокота Марія Митрофанівна

1977-1988 рр. – Золотарьова Олександра Лук’янівна

1988-1990 рр. – Довгань Олександр Маркович

з 1990 року – Кучеренко Віктор Петрович.